Я - психоаналітик, клінічний психолог, дитячий і сімейний психотерапевт, медіатор. Але основний напрямок, в логіці якого я працюю - психоаналіз. Це означає, що я дотримуюся певної етики і певних правил, принципів, які закладені в психоаналітичній практиці. Психоаналіз для мене - найбільш екологічний та етичний підхід у роботі з психікою. Психоаналіз – це Talking cure, тобто лікування промовою.

Для того, щоб винайти механізм лікування, потрібно розуміти, що таке страждання, від якого хочуть позбавитися чи, навпаки, ним привертати чиюсь увагу. Насправді страждання — це те, що ти прочитуєш однозначно. А тривога — це коли не знаєш, хто ти в очах іншого.

Психоаналіз — це індивідуальний шлях, унікальний для кожного, тут немає універсальних прийомів чи підходів. Ніхто ні на кого не схожий, кожна людина особлива, і психоаналітик визнає цю неповторність. Завдання — виявити вашу психічну структуру, вашу істину, ваші бажання, ваш спосіб буття в цьому світі й причини того, як ви опинилися в місці страждання або невдач. Тому ви — не пасивний слухач інтерпретацій фахівця, а активний учасник. Ми з вами разом проходимо цей непростий шлях.

Людині, яка хотіла б звернутися за допомогою до фахівця, часто складно розібратися, чим відрізняється психоаналітик від психолога, психотерапевт — від психіатра.

Якщо коротко — психіатр працює з органічними порушеннями, це лікар;
психотерапевт використовує певні прийоми для адаптації людини;
психолог знаходиться в логіці свідомих явищ, досліджує когнітивні функції, здатності, увагу тощо. Психоаналітик — це фахівець, який сам пройшов особистий аналіз, має сертифікацію, знає глибинні процеси роботи психічного апарату, спирається на дослідження несвідомих процесів, як вони проявляються у людини. Це симптоми, потяги, невдачі, повторення, неможливості, страждання, у яких є зовнішні прояви, але у них є й внутрішня причина.

Психоаналіз — це перевірена часом, повна система знань про глибинні мотиви і душевні процеси, що відбуваються з людиною. Те, що сталося з вами сьогодні, має коріння, й психоаналітик запропонує вам згадувати, тому що нам властиво забувати, витісняти те, з чим ми колись не впоралися психічно, і це колись забуте змушує страждати зараз, створює проблеми. Шлях до несвідомого лежить через мову, слова, знаки — у нас немає іншого інструменту. Переживши знову те, що колись було неможливо, вам стане легше. У вас буде шанс начебто переписати свою історію, яка стане вже не болісною, а призведе до легкості й свободи, до можливості зміни відносин з важливими людьми, прийняття себе, виявлення власних бажань, а оточення стане не таким вже й лячним, з'являться сили й нові смисли. До того ж ви, використовуючи цей досвід, зможете інакше мислити, «чути» свої можливості, обмеження, перспективи, допомагати собі. Психоаналіз «дає нитку, яка виводить людину з лабіринту власного несвідомого».

Бути психоаналітиком — це знати, що всі історії повертаються, щоб розповісти про кохання. Любов — головне в нашому житті. Нас починали любити ще до появи на світ. Це — середовище, в яке народжується людина, і без якого він не зможе вижити. І саме любов породжує людину в його неповторності, проте у кожного є своя історія її проживання. Все, про що говорить людина, —це любов у всіх її проявах, фундамент, на якому будується психіка суб'єкта, пов'язаного з долями потягів. Психоаналіз як теорія і практика пояснює любов як силу, яка формує суб'єкта.

Психоаналіз має на увазі, що в основі всього лежить втрата, причому, безнадійна. Це саме вона запускає роботу бажання, яке сучасні люди зраджують, залишаючись в реалізації потреб, і лякаються з ним зустрітися: а раптом це зовсім не те, що я довгий час видавав за це саме бажання? Часто в кабінеті психоаналітика людина несподівано виявляє незнання: а як це бажати?

Якщо день за днем ви мчите ракетою, щоб перемогти, виправдати чиїсь надії, бути кращим, багатим тощо, то за бортом залишаються елементарні людські радості, почуття. Тому психоаналіз, якщо наважитися, це несподівана зустріч з собою, з незнайомим. Це іноді жах, іноді подив, але в будь-якому випадку — зміна. Втрата ідеалізацій і захистів в процесі психоаналізу створює пошук, який і стає життям людини. Ми всі чогось боїмося, сумніваємося, ображаємося, обурюємося, але буває, що виникає глухий кут, неможливість впоратися самому. Наша сила в тому, щоб знайти свій власний спосіб все це подолати, і не залишатися самотнім у безодні проблем, образ, травм, невдач. Приходьте, я запрошую вас говорити, переживати, шукати, згадувати, міркувати. Зміни точно будуть. Навіть неочікувані.